Йога у Луцьку. «ЗАПИШІТЬ МЕНЕ… У ХАТХА-ЙОГИ» Василь Недільський «Місто вечірнє»

ІНСТРУКТОРИ ІЗ США І ТИБЕТУ ДИВУЮТЬСЯ ВМІННЮ ЛУЧАНИНА
Посидівши у позі лотоса, 74-річний дідусь ліг долілиць на підлогу, скрутився калачиком і перевернувся догори ногами. Стоїть на голові – нічичирк! А жінки, яким за тридцять п’ять, роблять «місток» нарівні зі студентками і блаженно усміхаються. У «вузлики» зв’язуються дворічні діти – дивляться такими небесними очима, ніби й не розуміють, що у мене вже крівля поїхала від побаченого на заняттях…
Тарас Мирославович двадцять років культивує унікальну гімнастику з елементами хатха-йоги, якою захоплюються у Луцьку тисячі людей – від дошкільнят до пенсіонерів. Він – найавторитетніший фахівець у цій справі. Досить активно співпрацює з Волинською федерацією аеробіки і фітнесу під керівництвом Віри Кренделєвої. У співавторстві з нею та з рідним братом Максимом (він пропагує йогу у Львові) видав методичні рекомендації з фітнес-йоги для дошкільнят та оздоровчої гімнастики з елементами хатха-йоги для дорослих.
Про вихованців школи йоги Тараса Цибуха уже ходять легенди, хоч вони не сплять на цвяхах, не ходять босоніж по битому склу, не ковтають вогонь тощо, проте позбуваються багатьох недуг, навчаються цінувати життя, помічати все прекрасне в ньому. Стрункі, підтягнуті жінки пенсійного віку навперебій хвалилися про те, що скинули по 20-30 кілограмів і по 15-20 років. Ніхто з них не п’є таблеток, не звертається по допомогу до лікарів.
–Хатха-йога – це найдревніша система, яка увібрала досвід мільйонів людей в усьому світі, – розповідає Тарас Мирославович. – Вона є першим ступенем йоги. Приводить тіло у тонус, використовуючи приховані резерви організму. Ця система поєднує комплекс вправ, які здатні виконувати люди у будь-якому віці. Хатха-йога, наприклад, поліпшує гнучкість спини та суглобів, розслаблює та зміцнює м’язи, сприяє схудненню та омолодженню, розвиває впевненість у собі, дарує внутрішній спокій, виправляє поставу тощо.
Пан Тарас підбирає вправи для своїх учнів, пізнаючи йогу на практиці. Він родом із Коломиї Івано-Франківської області. Каже, що почав займатися йогою не просто так, з цікавості, а через те, що відчув необхідність «вийти на вищий рівень самого себе». У 80-ті роки минулого століття мав чудового вчителя Василя Васильовича Козака – на той час уже із двадцятирічним досвідом йоги. Разом із ним виконував фізичні вправи по 12-18 годин на день. Незалежно від умов погоди відточував свою майстерність у Карпатах.
–Одного разу на Чорногорі ми прожили сорок два дні, – ділиться своїми спогадами співрозмовник. – Ніхто, окрім п’ятьох пастухів, не знав, куди ми подалися. Вони давали нам сир, бринзу, молоко і сироватку. Ці продукти чудово втамовували спрагу і голод, додавали сили. Хліба не було. Пастухи розповідали, що за останні 25 років ми стали другими, хто вибрався так далеко від карпатських поселень.
Пан Тарас пізнавав тонкощі та секрети майстерності йоги і в Алтаї, Татрах, горах Криму. Проводив там майстер-класи на виїзних семінарах для вітчизняних і зарубіжних фахівців. Інструктори зі США й Тибету дивувалися вмінню лучанина: «Ми ніде не бачили таких виступів». Уявіть собі: в Алтаї він піднімався на вершину, довкола якої в радіусі восьмисот кілометрів не було жодного поселення чи людини!
Гори для Тараса Мирославовича не самоціль. Там свіже повітря, чиста вода, недоторкана природа. Тож лучанин акумулює у собі найчистішу енергію і передає її усім, з ким працює. До речі, йоги вважають, що по-справжньому щасливою людина буває лише тоді, коли вона робить щасливими інших.
–Гори – чудове місце для усамітнення, – додає співрозмовник. – Головне – там немає людей з їхніми щоденними проблемами. Деколи у горах ми з колегами спеціально домовляємось про те, щоб ніхто ні з ким не розмовляв. Кожен знає, що йому потрібно робити. Мовчки розпалюємо вогнище, готуємо їсти…
Тарас Мирославович також об’їздив усю Волинську область на велосипеді. Їзду на двоколісному транспортному засобі називає одним із видів динамічної медитації, адже виконуються її головні умови: велосипедист у дорозі не розмовляє, почувається комфортно і, крім того, отримує чудові враження – бачить довкола стільки нового і цікавого.
Подорожує пан Тарас із фотоапаратом. Він уже зібрав не одну тисячу знімків. У залі, де проводить заняття, влаштував виставку своїх робіт. Вони також мають особливу ауру.

Источник: http://mistovechirne.in.ua/podii-i-faktu/1375-l—-r

99 views

Добавить комментарий