Йога у Луцьку. “ЗАЙМАЮЧИСЬ ЙОГОЮ, ДІТИ В УСЬОМУ СТАЮТЬ КРАЩИМИ” Наталка Шепіль «Сім»я і дім»

Як дитина виконує вправу — так вона й у школі вчиться
Дорогою до дитсадка №17 все уявляла картину: інструктор зав’язує у „вузлики” одну-дві дитини, а решта в очікуванні своєї черги бешкетують. Яка ж бо дитина у віці від чотирьох до семи, коли енергія жадає виходу, здатна залишатися на місці тридцять, а то й сорок хвилин?
Побачене перевернуло уявлення про йогу і дітей, чи то пак про дітей, які займаються хатха-йогою.
Нечувану дитячу зосередженість і працьовитість, беззаперечний послух спокійному голосу інструктора Світлани Іванюжиної — ось що я побачила, переступивши поріг просторої, гарно провітреної зали, де лунала спокійна музика й проходило тренування. «Коник», «змійка», «рибка», «лук» — називає пані Світлана асани хатха-йоги, які, певна річ, асоціюються в дітей і з рибкою, і з коником, і з луком. Малеча (а таки були на занятті „пшонинки”, яким заледве минуло чотири роки) синхронно, мов бувала в бувальцях команда, виконує цікаві асоціативні вправи.
— Загалом хатха-йога уже з першого заняття дає уявлення про дитину, — каже пані Світлана. — Виконує дитина вправу абияк? Отже, так само навчається й решти предметів. Чотирнадцять дітей на занятті — оптимальний варіант. У групі, де їх більш як двадцять, годі провести якісне заняття, всім приділити увагу, збагнути, кому і які вправи робити не бажано.
Для Тараса Цибуха, який одинадцять років тому прийшов в управління освіти із пропозицією займатися йогою з дітьми, кількість дітей у групі — принциповий момент. Так само, як і те, що підбирати вправи треба неодмінно індивідуально: „Починаючи із вересня інструктор протягом місяця терпляче показує дітям кожну вправу, — оповідає Тарас. – Тоді й з’ясовує, наскільки, скажімо, гнучка дитина, щоб виконати ту або іншу позицію, чи не протипоказана вона їй. Буває, що повторити досягнення більшості деякі діти зможуть тільки наприкінці навчального року”.

«Щоб стати дитячими інструкторами, мої учні два місяці працювали в дитсадках …безплатно”
Ще одне переконання Тараса Цибуха полягає в тому, що не кожен вчитель фізичного виховання може викладати у дітей йогу. Скажімо, із десяти осіб, які свого часу прийшли на Тарасові заняття, тільки троє отримали право викладати: сестри Юля й Марта Волощуки та згадувана вже Світлана Іванюжина. Віддавши чотири роки заняттям йогою, дівчата, коли постало питання про роботу в дитсадках, два місяці працювали там безплатно. Перевіряв готовність до роботи своїх підопічних Тарас Цибух у доволі оригінальний спосіб: просив їх підготувати показове заняття. Це означало, що під час виступу інструктор вмикав музику і залишав приміщення, повне вихователів, батьків – гостей, одне слово. Без жодної підказки діти мали виконати низку вправ. Коли все проходило безпомильно – присутні не приховували щирого захоплення. Не відаючи, що тим самим уже ставлять інструкторові „відмінно”.
„Окрім гарної підготовки, — пригадує Тарас, — головним показником, зможуть майбутні інструктори залишатися з дітьми чи ні, було те, наскільки зуміють вони заволодіти дитячою увагою. Адже малеча надзвичайно чутлива до твого настрою. Ти напередодні переїв і прийшов млявий? Діти миттю вловлять це, і заволодіти їхньою увагою стане неможливо. Якщо я без попередження з’являвся на чиєсь заняття й бачив бодай одну дитину, яка ловить гав, то розумів: тут і не пахне інструктором.
Та найбільш чутливо реагують діти на те, чи люблять їх… По-справжньому”.

Чим би потім ці діти не займалися — вони будуть у всьому кращими
Хатха-йога – це так зване поєднання протилежностей. Енергій сонця та місяця, добра і зла, плюса та мінуса. Усі вправи, оповідає Тарас Цибух, і засновані на тому, аби наближатися до болю через приємні відчуття. Зробили вправу „мінус” – отже, скоро має бути „плюс”. І дитина на підсвідомому рівні розуміє, що після того, як вона сіла в позу лотоса і потім ще й піднялася на „берізку”, буде відпочинок, розслаблення. Дитина вчиться врівноважувати ці моменти, що у майбутньому, вже дорослому житті ой як знадобиться. Результатом одного тренування теж має бути „нуль” – тільки-но вправ на подолання більше, ніж на розслаблення (тобто мінусів більше, ніж плюсів) – діти миттю це відчувають і перестають слухати.
Використовувати нові вправи й змінювати їхню послідовність – один із методів підтримання інтересу дитини до продовження заняття.
У вже згадуваних садочках створено базові групи. Під час занять діти знайомляться з окремими елементами хатха-йоги, відтак просто підтримують свій фізичний рівень. Спеціалізовані ж групи діють як гурткові (для охочих) і передбачають інші навантаження.
Уже виросло покоління дітей, які починали займатися хатха-йогою з дитячого садка. Тарас Цибух зізнається, що, спостерігаючи за їхніми досягненнями протягом цього часу, дійшов втішного висновку: „Чим би потім ці діти не займалися – вони в усьому будуть кращими. Усе просто: йога дає унікальну можливість водночас розвивати інтелект, пам’ять (постійна зміна послідовності вправ), координацію рухів. Тобто, отримавши навички управління своїм тілом та процесами, що в ньому відбуваються, дитина буде готовою до будь-яких життєвих „вибриків”. Вона володітиме унікальним інструментом, яке зробить її життя цікавим та насиченим”.

Наталка ШЕПЕЛЬ

Источник: http://simya.com.ua/articles/79/3628/

52 views

Добавить комментарий