Йога у Луцьку. Повне йогівське дихання ( II частина)

 

                                      Повне дихання

                           

 

Повне дихання

Повне дихання – основний принцип контрольованого дихання йогів яке обєднує переваги всіх трьох способів: черевного,реберного і верхнього. При повному диханні мобілізують дихальну систему в цілому. Грудна клітка при цьому розширяється до нормальної величини і об’єм легенів значно збільшується  завдяки активній участі міжреберних м’язів. Діафрагма інтенсивно і регулярно скорочується, масируючи  органи черевної порожнини.

При повному диханні організм наповнюється свіжим киснем. Вважають, що немає такого органу,такої частини тіла, які б не відчули благотворної дії повного дихання. Завдяки йому відбувається повне очищення крові, досягається підвищена опірність організму, стимулюється функція залоз внутрішньої секреції.

В Індії, а також у деяких клініках Європи, вивчають повне дихання йогів. Досліди показують,  що воно справляє  позитивний вплив при підвищенному артеріальному тиску і різних захворюваннях  серця. Багато хворих повністю одужали, а в інших стан здоров’я набагато поліпшився. Сучасна медицина знає різні засоби лікування серцево-судинних захворювань. Та жоден з них не дає такого ефекту в лікуванні самої причини захворювання, як повне дихання йогів. Лікувальна дія повного дихання величезна , бо воно впливає не лише на окремі органи, а зміцнює весь організм.

Щоб опанувати повне дихання правильно, треба, особливо попервах, виконувати його поступово, без перевантажень. Техніка йогівського дихання не така проста,  як здається на перший погляд.

Техніка виконання.

Стати прямо і розслабитись. Можна сісти або лягти. Якщо сидите треба, добре розправити грудну клітку. Лягти рекомендують на тверду постіль.

Будь-яку дихальну вправу йогів починають з енергійного видиху, при чому стінку черева втягують усередину. Після цього вдихати поволі через ніс, рахуючи спочатку до п’яти. Рахувати треба відповідно до пульсації серця. Вдихання складається з трьох етапів. Рухом діафрагми випніть живіт і  вдихайте повітря, зосередивши увагу на животі. Повітря напливає поступово заповнює нижню частину легенів. Якщо хочете відчути це заповнення, покладіть долоню на живіт і помітите рух черевної стінки. Це допоможе уявити рух повітря по дихальним шляхах. У міру оволодіння повним диханням йогів необхідність контролю рукою відпадає.

Отже перша фаза йогівського дихання — це черевне дихання. Ця фаза легка для чоловіків і важча для жінок, у яких черевне дихання розвинуто слабкіше.

Далі зосередьте увагу на нижніх ребрах, розширяйте їх і середню частину грудної клітки, наповнюючи її повітрям, тобто виконуйте середнє дихання. Третя фаза — це верхнє дихання при якому грудну клітку випинають уперед. Вдихають стільки повітря скільки можуть вмістити вільно розширені легені. При виконанні третьої фази грудну клітку піднімають, черевні  м’язи,  які були до цього скорочені, розслаблені, скорочують і випнутий  до того живіт втягують. Зовні ПЙД має вигляд повільного хвилеподібного руху від живота вверх, тому що окремі фази вдиху ідуть одна за одною знизу вгору.

Вдих виконують через ніс, ритмічно, повільно, поступово. Видихайте повітря в тій же послідовності в якій вдихали: втягніть живіт усередину, стисніть нижні ребра, нарешті опустіть плечі.

Перший день вправляйтесь у повному диханні протягом однієї хвилини за півгодини перед  їдою. Наступні п’ять днів  додавайте по одній хвилині кожного дня. Після того приступайте до вправ із затримкою  дихання.

Оволодіти технікою контрольованого дихання можна лише в тому разі, коли ці вправи повторювати багаторазово, щодня по кілька хвилин.

Слід відзначити також, що повне йогівське дихання,  виконуване і в літку, і взимку  має велике значення для загартування дихальних органів. Щоденне систематичне виконання дихальних вправ – найважливіша передумова для вироблення високої опірності, несприйнятливості людини до хвороб, особливо легеневих. При недостатньому і неповноцінному диханні страждають шлунок та інші органи травлення. А якщо процеси всмоктування порушуються, організм не одержує достатньо живлення, його фізична сила і життєздатність зменшується. Від неправильного дихання страждає і вся нервова система. Під час йогівського дихання діафрагма злегка стискує печінку, шлунок та інші органи травлення. Такі стискування в ритмі дихання, є по суті легкий масаж, який поліпшує природну функцію цих органів. Тому кожний окремий вдих впливає на органи черевної порожнини, збуджує кровообіг і стимулює процеси оновлення. При неправильному диханні такий цілющий вплив відсутній. Спортивна гімнастика, фехтування, боротьба, теж масирують внутрішні органи але через напруження зовнішніх м’язів. Тому без дихальних вправ їхня дія неповноцінна.

А.Миланов И Борисова

Впрви йогів

« Здоров я »

Київ -1972

 

 

Йога у Луцьку. Агнисар крийа

 

Очень многие люди страдают желудочно-кишечными расстройствами. Это зачастую бывает связано с малоподвижным образом жизни и недостаточным массажем внутренних органов. Многие из нас подолгу сидят без движения за работой в офисе, учебой, отдыхая перед телевизором, либо занимаясь какой-либо другой деятельностью, почти не требующей физических усилий. Это приводит к тому, что всё тело, в том числе, внутренние органы, становятся ленивыми и вялыми. В результате, органы теряют свою эффективность и оказываются неспособными должным образом выполнять свои основные функции, что приводит к явному или неявному общему ухудшению здоровья.

 

 

               В случае органов брюшной полости, вялость приводит к несварению, запорам, расстройствам печени и почек и другим распространенным заболеваниям органов пищеварения. Разумеется, нельзя исключать и действие других факторов, но главной причиной, несомненно, следует считать неэффективную работу органов. Агнисар крийя — мощный метод противодействия подобному состоянию дел, поскольку он способствует энергичному сокращению и расширению живота, обеспечивая массаж и тренировку внутренних органов, необходимую им для того, чтобы наилучшим образом выполнять свои функции.

Определение

 

             На санскрите слово агни означает «огонь»; сара означает «сущность», а крийя — «действие». Разумеется, в желудке нет огня, как такового, но сущность или природу огня можно сравнить с процессом пищеварения. Если органы брюшной полости не работают должным образом, огонь пищеварения угасает. Тогда пищеварение не столь хорошо, как должно быть: нужно раздуть огонь или подбросить дров. Другими словами, нужно разжечь или возбудить процесс пищеварения, чтобы обеспечить его максимальную эффективность. Именно это и делает агнисар крийя. Она заставляет вспыхнуть пищеварительный огонь. Еще одно название агнисар крийи — вахнисар дхоути. Слово вахни тоже означает «огонь», а слово дхоути — «очистительное действие». Эта практика очищает пищеварительную систему и стимулирует пищеварение. На самом деле, она выводит загрязнения не только из пищеварительной системы, но и из других важных органов брюшной полости.

                  Упоминания в древних текстах

 

          Агнисар крийя была хорошо известна в древности, и обсуждается в классических текстах йоги. В Гхеранда Самхите говорится следующее: «Втягивай пупок по направлению к позвоночнику сто раз. Эта агнисар крийя приносит множество благ, устраняя болезни живота и возбуждая огонь пищеварения. Этот метод неизвестен даже девам (высшим существам). Практика агнисар крийи развивает красивое и здоровое тело». (Гл. 1: 19, 20)

Об этой практике сообщается очень мало подробностей, поскольку она предназначалась для передачи от учителя к ученику с персональными инструкциями. Конечно, указания текста о том, что вам следует втягивать пупок к позвоночнику сто раз, не следует понимать буквально. Оно означает, что вы Должны делать это столько раз, сколько сможете, не перенапрягаясь. Кроме того, не воспринимайте текст слишком буквально, когда он говорит, что эта практика неизвестна высшим существам. Он подразумевает лишь то, что метод хорош, но редко используется потому, что о нем знают немногие люди. Вдобавок, текст показывает, что древние йоги были полностью осведомлены о полезных свойствах данной практики.

Поза

 

                Для этой практики можно использовать различные позы:

 1. положение стоя

2. положение сидя

 3. положение лёжа

 

Метод 1: сидя

 Сядьте в ваджрасану (воин). Раздвиньте колени как можно шире, удерживая пальцы ног вместе.

 Положите руки на колени. Выгните спину назад и выпрямите руки. Слегка наклоните голову вперёд.

 Откройте рот и высуньте язык.

Глаза могут быть открыты или закрыты, в зависимости от вашего желания. Затем втягивайте и выпячивайте живот, одновременно вдыхая и выдыхая.

 Это дыхание должно быть пассивным; то есть оно должно происходить только потому, что вы акцентируете движение живота. Дыхание должно напоминать пыхтение собаки и быть согласовано с соответствующими движениями живота. Очень важно, чтобы внутренние органы получали хороший массаж.

 Поэтому втягивайте и выпячивайте живот как можно сильнее, но не перенапрягайтесь.

 Движение должно быть быстрым, но в, то, же время обеспечивать как можно более полное втягивание и выпячивание живота.

 Не пытайтесь выполнять его слишком быстро, поскольку при этом его амплитуда снижается, и оно становится поверхностным. Это уменьшает полезное действие практики. Втягивайте и выпячивайте живот в течение непродолжительного времени, пока не ощутите легкую усталость. Это один цикл. Немного отдохните и продолжайте занятие.

Метод 2: в положении стоя

 

Встаньте, раздвинув ноги примерно на полметра. Наклонитесь вперёд и положите ладони над коленями. Руки должны оставаться прямыми на протяжении всей практики.

 Слегка согните ноги в коленях. Смотрите на свой живот. Откройте рот и высуньте язык.

 Затем втягивайте и выпячивайте живот, одновременно вдыхая и выдыхая, так же, как это было описано в методе 1. Продолжайте делать это столько, сколько сможете без перенапряжения. Отдохните и затем повторите процедуру.

Метод 3: усложнённый вариант

 Эта техника обеспечивает максимальный массаж органов брюшной полости.

 Её можно делать в ваджрасане, падмасане или стоя. Она аналогична методам 1 и 2, но втягивание и выпячивание живота выполняется при задержке дыхания. Сделайте глубокий вдох.

 Затем выдохните, максимально опустошив лёгкие за счёт втягивания живота. Не вдыхая, постарайтесь выпятить живот.

 Затем снова втяните живот.

 Быстро повторяйте эти действия друг за другом столько раз,

 сколько сможете за то время, пока вы удерживаете дыхание.

 Не перенапрягайтесь, задерживая дыхание слишком надолго.

 Затем вдохните. Это один цикл.

 Отдохните, пока ваше дыхание не придёт в норму.

 Когда дыхание нормализуется, повторите цикл еще раз.

 Время задержки дыхания следует постепенно увеличивать на протяжении многих дней и недель.

Избегайте ошибок

 Нередко агнисар крийю выполняют с небольшой амплитудой движения живота. Чаще всего, это обусловлено тем, что втягивание и выпячивание живота происходит слишком быстро. Постарайтесь отрегулировать свою практику так, чтобы движение было достаточно быстрым, но одновременно подчеркнутым.

 Иногда на стадиях 1 и 2 дыхание недостаточно синхронизировано с движением живота. Старайтесь согласовывать дыхание с движением и сохранять постоянный ритм в течение всей практики.

Количество циклов и продолжительность

 Эта практика может оказаться немного трудной для начинающих из-за отсутствия сознательного контроля над мышцами живота. Кроме того, вы будете быстро уставать, поскольку вы используете мышцы живота гораздо больше, чем обычно. Поэтому следует медленно и постепенно развивать и приучать мышцы в течение продолжительного времени. Поначалу, втягивайте и выпячивайте живот не более двадцати раз, после чего недолго отдыхайте. Трех циклов вполне достаточно. Занимайтесь, таким образом, примерно неделю.

 Когда ваши мышцы станут сильнее, вы сможете постепенно увеличивать продолжительность каждого цикла, равно как и количество циклов. Мы оставляем подробности на ваше усмотрение, поскольку выбор здесь полностью зависит от индивидуальных возможностей.

 Разумеется, продолжительность каждого цикла в методе 3 зависит от того, как долго вы можете сдерживать дыхание. Мы снова подчеркиваем — не следует перенапрягаться. Вы обнаружите, что продолжительность задержки дыхания будет автоматически увеличиваться по мере практики.

Время для занятий

 Не практикуйте агнисар крийю на полный желудок. Подождите три или четыре часа после еды. Лучшее время для занятий — раннее утро до завтрака, желательно, после посещения туалета. Однако, по желанию, вы можете проделать эту практику и перед тем, как пойти в туалет, чтобы стимулировать перистальтику кишечника.

Ограничения

 Агнисар крийю не рекомендуется делать при гипертонии, сердечных заболеваниях, язвенной болезни и грыже.

 Будущим матерям также следует воздерживаться от этой практики после первых месяцев беременности. Однако им, несомненно, целесообразно снова вернуться к ней после родов, чтобы укрепить и подтянуть мышцы живота и таза, и привести внутренние органы в нормальное состояние.

Благотворное действие

 Агнисар крийя массирует все органы брюшной полости, укрепляет мышцы и стимулирует связанные с ними нервы, способствуя наилучшему функционированию внутренних органов. Она регулирует выделение пищеварительных соков и, тем самым, обеспечивает максимальное усвоение питательных веществ из пищи. Кроме того, она предотвращает и устраняет разнообразные желудочно-кишечные расстройства, в том числе, запор, несварение, повышенную и пониженную кислотность, метеоризм, пониженную активность печени и т.п.

 Если у человека сильные и эффективно работающие внутренние органы, он гораздо меньше болеет. Более того, даже если он подвергает свое тело чрезмерным нагрузкам, органы способны легче справляться с ситуацией и возвращать тело к норме. Агнисар крийя укрепляет органы, находящиеся в нижней части туловища. Тем самым она помогает человеку противостоять заболеваниям и общим нездоровым условиям повседневной жизни. Это очень полезная практика, и мы рекомендуем каждому заниматься ей регулярно.

Йога у Луцьку. Окремі елементи Повного дихання

 

Повне йогівське дихання

(I частина)

 

 Повне дихання є основою всіх пранаям ( дихальних вправ). Саме це дихання найхарактерніше для хатха йогів . Насамперед розглянемо його складові частини :1) черевне;  2) середнє дихання ; 3) верхнє ( ключичне ) дихання .

Ми розглянемо ці три складові частини окремо , як самостійні вправи , незважаючи на те,  що вони є невіддільні одне від одного коли виконувати правильно повне дихання.

 

Черевне дихання

 Черевне діафрагмальне дихання – вид глибокого дихання . Це звичайне дихання чоловіків , коли їхнє тіло перебуває в стані спокою . З точки зору йогів це лише частина ,один елемент справжнього йогівського дихання .Таке дихання називають черевним  або діафрагмальним тому,  що воно виконується діафрагмою . Діафрагма – це м’язова перегородка , яка відділяє грудну порожнину від черевної .У стані спокою вона має куполоподібну форму і розташована опуклістю до грудної порожнини. Коли вона функціонує , то дуже скорочується , купол сплющується ,  відтісняючи органи черевної порожнини вниз. Черевна стінка випинається при цьому назовні .

Черевне дихання виконують у положенні стоячи або лежачи . Сидячи виконувати його набагато важче .Увагу скеровують на живіт , у ділянку пупка . Насамперед зробити вдих , потім повільно видихнути , опускаючи діафрагму . Черевна стінка при цьому випинається і нижня частина легенів наповнюється повітрям . Під час видиху черевну стінку втягують усередину , , витісняючи повітря з легенів через ніс. При черевному диханні повітрям наповнюють найнижчі відділи легенів .  У дихальному русі бере участь тільки діафрагма. Грудна клітка залишається майже нерухома . Хоча черевне дихання – неповне  , воно корисне для людини . Перед усім воно допомагає роботі серця , забезпечуючи приплив венозної крові. Це сприяє зниженню високого артеріального тиску , стимулює травлення, регулює діяльність органів черевної порожнини . Черевне дихання прекрасний масаж для органів черевної порожнини .

Середнє дихання

 Середнє або так зване реберне чи бокове дихання властиве людям , які багато сидять . Воно включає в себе частково і черевне дихання . Під час реберного дихання повітря наповнює переважно середню частину легенів .

Середнє дихання виконують у положенні стоячи лежачи або сидячи . Увагу зосереджують на ребрах . Після енергійного видиху зробити повільний вдих через ніс , розширяючи ребра в сторони . Грудна клітка при цьому розширюється головним чином вниз і трохи назад . Тому таке дихання називають боковим або фланговим . Під час видиху ребра стискують і повітря витісняють через ніс . Тільки середню частину легенів наповнюють повітрям , а живіт і ключиці лишають майже нерухомі . У системі йогів вважають що повне дихання дає добрий терапевтичний ефект . Воно усуває тиск на серце , освіжає  кровообіг печінки , жовчного міхура , шлунку , селезінки і нирок .

Верхнє дихання

 Багато хто з жінок дихає тільки верхівками легенів . При цьому невелику частину легенів наповнюють повітрям   , яке далі швидко витісняють назовні . При такому виді дихання рухаються тільки верхні ребра , плечі і ключиці . Грудна клітка розширюється вперед і вверх . У дихальному процесі бере участь тільки верхня частина легенів . Анатомічно ця частина найменша , тому й обсяг повітря , що вдихається , незначний . Діафрагма перебуває в піднятому положенні і легені не можуть розширятися донизу . При такому виді дихання витрачають дуже багато енергії, а наслідки – мінімальні . Порушення голосових зв’язок  і дихальних органів спричинені здебільшого верхнім  неправильним і недостатнім диханням .

Чому жінки дихають неглибоко , тільки верхньою частиною легенів ?

Самі жінки ніколи не питають себе про це , не підозрюючи , що такий спосіб  дихання є причиною розладнань і захворювань головним чином , через недостатність діафрагмального дихання .Дехто вважає ,  що жінки дихають таким способом  , тому що їхня грудна клітка відрізняється анатомічно від чоловічої . Найголовніша ж причина , однак полягає в тому , що жінки , бажаючи зберегти гарну лінію , вживають найрізноманітніші пристосування для затягування : корсети , пояси , тощо , які утруднюють і обмежують  черевне дихання. Жінки поступово звикають тільки до такого способу дихати . А це найгірша звичка , бо речі жіночого туалету , які стягують тіло , стають серйозною перешкодою для черевного дихання , жвавого кровообігу і для правильного розташування органів черевної порожнини . Таке становище ускладнюється ще й у важких умовах праці жінок , особливо у відсталих країнах .

Слід зауважити , що неправильне дихання стрічається не тільки в жінок . Помилково , неправильно дихають і багато чоловіків. Якщо вони усвідомлять свою хибну навичку , то зможуть позбавитися цієї біди . Невміння правильно дихати  дуже вадить , наприклад , співакові , ораторові , яким годинами доводиться виступати перед публікою .

Цікаво відзначити , що верхнє грудне дихання надає певної краси і жіночності жінкам і часто є ознакою хвилювання . Це використовують в артистичному мистецтві , коли треба підкреслити душевне хвилювання героїні. Верхнє грудне дихання само по собі не шкідливе , якщо не перешкоджає черевному данню .

Застосоване як вправа , верхнє грудне дихання може дати позитивні результати . Тут , як і в середньому диханні  , вихідне положення не має значення . Можна стояти , сидіти або лежати . Увагу спрямовують виключно на верхівки легенів . Після видиху   повільно вдихайте , підводячи ключиці і плечі . Під час  видиху плечі поволі опускають і таким чином повітря  витісняють з легенів через ніс . При верхньому диханні живіт і середня  частина  грудної клітки залишаються нерухомі .

Верхнє  дихання , виконане правильно  як дихальна вправа , сприяє  поліпшенню функцій прикореневих лімфатичних вузлів у легенях . За його допомогою здійснюють добру вентиляцію верхівок легенів  .

З трьох описанних видів дихання черевне , яке називають ще й  глибоким , можна легко спостерігати зовні . Та найкраще дихати так , щоб усі частини легенів наповнювалися повітрям . Саме це і є повне дихання йогів .

Неважко зрозуміти , чому саме таке дихання і є найкорисніше для людини . Чим більшу площу охоплює повітря в легенях , чим довше воно затримується там , Тим більше кисню поглинає організм , тим корисніше  дихання . Протее перерозтягнення легенів може призвести до небажанних наслідків . Найбільш корисний обєм повітря менший від максимального . Вдихання максимальної кількості повітря допустимо при деяких вправах ,  та й то тільки протягом нетривалого часу .Ні в якому разі не протягом цілого дня .