Йога у Луцьку. Семінар 108 рівня — 5 днів — 68 км. День другий.

Наступного ранку прокинулися під свист та розмову балакучих місцевий які голосно збирали ягоди неподалік .Ми добряче виспалися після вчорашнього насиченого дня ,вийшовши зі своїх палаток з хорошим настроєм під гарну музику усі розповідали історії про те хто як спав уночі,тим часом не поспішаючи Марта готувала кашу та запарювала чай, до нас прибігла одна собачка а за нею й друга, було чути легенький дзвін та свист пастуха.
Зранку в горах прохолодно тому ми трохи розігрівалися вправами і навіть бігали ,сушили палатки від роси та грілися на сонечку а Тарас Мирославович тим часом фотографував .

114

Найромантичніше ,схоже на різдвяну феєрію , чи то на благословенний рай — це тихий мелодійний передзвін овечих отар. Ця музика може звучати тільки там , не знайдеться більше на Землі такого місця , де б звучала така мелодія , на яку відкликається кожна клітиночка твоєї душі, після води — це ще одна річ , яка має таку цілющу силу. Музика гір , так мені хочеться говорити про передзвін дзвоників на шиях білих, чорних , пухнастих, схожих на хмарки овець, що перебігають з місця на місце, по зелених мальовничих полонинах.

За сніданком ми обговорювали подальший маршрут а після кашки , сала та чаю ми рушили далі, по переду ще один довгий та насичений день.
Перших пів години ми спускалися пройшовши річку та водоспади ,на яких знімали відео та робили фото, поступово починали набирати висоту, не упустили можливості зняти відео та зробити фото у цікавих місцях лісу .

117

118

Гірські річки , такі тендітні і водночас такі бурхливі ,сильні і цілющі . Якби не вони , то чи існували до цих пір самі гори. Це вони напувають своїми водами кожну рослинку , кожну комаху, рибину, пташку , кожну звіринку і , звичайно, нас , подорожніх, які хоч хвильку хочуть блище побути з Вами , величні і загадкові Карпати.

119

121

Ми йшли то в гору то в низ , дорога та стежки були не однорідними,по правій стороні чути шум річки до якої ми поступово спускалися, навколо нас гори вони такі великі це ніби 3D зображення як у кіно,інколи голова настільки занурюється у це все , що починає крутитися.

122

Перейшовши річку ми зупинилися для відпочинку , от тут ми і скупалися та випили чаю ..

122а (1)

122а (2)

Чай , він був бузково-чорний , його запах паморочив голову , а колір милував око. Це так приємно сидіти гуртом на траві , дивитись як легка пахуча хмарка пару здіймається над цеберком з трав’я-ним напоєм , чекати , коли він опиниться у твоїх руках. А потім маленькими ковточками куштувати чарівний напій гір….

122а (3)

Після чаювання попрямували до озера Бребенескул,знову підйоми та спуски ,маленький відпочинок з ягідками які постійно траплялися нам на шляху .
Під час підйомів пульс пришвидшується дихання змінюється а коли зупиняєшся це як невеликий подарунок який ти отримуєш пройшовши певний шлях ,невелике щастя ,коли лежиш чи сидиш відпочиваєш але коли проходить хв. 10-20 хочеться йти далі вже набридає сидіти , насправді дуже цікавий стан як тіла так і голови .
Нарешті довгоочікуване озеро Бребенескул з температурою води на той час близько 12 градусів та висотою в 1801 м над рівнем моря.

122б

Ми розстелили коврики біля нього та відпочивали ,потім переодягнулися і пішли купатися.Ще коли підходили ближче до озера здалеку видно було що ніхто в ньому не купався ,всі милувалися краєвидами та ніхто не наважувався скупатися , лише одиниці несміливо заходили у воду із викриками трохи пропливали та вибігали з неї.
Ми декілька разів перепливали озеро а вийшовши з води переодягнулися і почали варити кукурудзяну кашу,відчуття від пережитого просто неймовірні,так страшно було заходити у холодну воду а після плавання у ній , хотілося повторити захід.Зникла втома навпаки так бадьоро стали себе почувати.

122в

Ми поїли та випили чаю і вирішили підійматися на гору Гутин Томнатик , це був останній підйом , якщо дивитися зверху на озеро Бребенескул то його форма нагадує відбиток людської стопи.

123

Озера- це щось неймовірне.І справа не в тому , що вони високогірні і знаходяться на висоті 1850м, і не в тім що в них мало хто купається, бо вода холоднюча , а в тім , що вони очі Гір. Ти заглядаєш у воду , навіть пливеш,а відчуваєш, що не ми дивимось на них, а вони на нас.І це вони або приймають нас такими ,якими ми є , або відштовхують, якщо прийшли неготові до спілкування з Ними….Горами.

123a

124

Ми все йшли ,небо затягнуло хмарами ,починався дощик, піднявшись ми розклали палатки перед тим як сховатися такий заворожуючий вид який відкривався з цієї гори Тарас Мирославович не випустив із кадру..

124a

125

Зробивши декілька знімків усі швиденько поховалися ,тільки закрили вхід у палатку як пішов сильний дощ,ми перегукувалися згадуючи смішні моменти цього дня а вже за пів години усі відпочивали та позасинали…

489 views

Добавить комментарий