Чай Масала

Чай Масала (буквально «чай із суміші спецій»)

Масала є особливо заварену комбінацію міцного чорного чаю, молока і прянощів. Спеції підбираються виходячи з індивідуальних переваг, втім, можна готувати смачний напій за перевіреними і популярним рецептами.

У рецепт входять такі складові, як:

  • Крупнолистовий чорний чай, що володіє сильним смаком і ароматом

Індійський спосіб приготування розрахований на недорогі, але міцні сорти – спеції «відбивають» 80% смаку чайного листя.

  • Молоко

У чай додають парне або охолоджене молоко, намагаючись уникати занадто знежирених рідин.

  • Спеції

За допомогою різних комбінацій прянощів вдається створювати багато оригінальних чайних напоїв. Рецепт одного варіанта масала може абсолютно не схожим на інший. В Індії кожна жінка прагне винайти свій секретний рецепт, який стане символом її турботи про гостей.

  • Цукор

Спеції додають напою пікантності, але смакові рецептори буквально «просять» організм про перепочинку. Цукор знижує сприйнятливість до прянощів і м’яко підкреслює молочні нотки.

        Корисні властивості:

продолжить чтение

Приурочено…

*
Привіт всім , хто завітав на наш сайт !
Доброго дня усім , хто ходить на заняття з хатха — йоги до Тараса Цибуха !
А , власне , чому ми займаємось у цієї людини , що нас згуртовує ? Адже всі ми різні люди за смаками, темпераментом, різних професій. Можливо, це особливе сприйняття природи, навколишнього світу , потреба у внутрішній свободі ? Можна мати обов’язки , сім’ю, дітей , але при цьому бути абсолютно вільним. Вільним в думках , почуттях, діях. Заняття , вправи надають нам гармонії , рівноваги , дають можливість збалансовувати соціум і наше особисте життя. А головне — дають можливість жити в гармонії з самим собою . Ясна річ, що великий відсоток заслуги у цьому Тараса Мирославовича . Сказати , що він особливий , мабуть , банально. Ця Людина має незвичайний дар любити світ , природу , людей , життя і наповнюватись особливою енергією , так , як ніхто інший. Це можна побачити і відчути . Як ? Дуже просто . Перегляньте фото-світлини цього Майстра , прийдіть на заняття , поспілкуйтесь з ним , підіть разом у похід , в гори . А потім …. прислухайтесь до себе …
Многая літа , Тарасе !!!
21.08.2017 Леся

Покрова в Карпатах

В первый день похода, уже прям по традиции)) встретили собаку, которая решила пойти с нами. Ну всё ж таки, красивый маршрут, да и в рюкзаках у нас не только одни фотоаппараты, лучше чем в голодном одиночестве пейзажами любоваться. Она прибежала к нам такая радостная, как будто мы давно знакомы, прогонять её было некуда да и не за чем, вот мы и пошли гулять вместе.

луна

Решили назвать её ЛУна. Встретили её незадолго до рассвета, когда на небе ещё светила Луна. продолжить чтение

Времена года (часть вторая)

 

Из-за сложной погоды мы шли дольше чем рассчитывали, подъём затянулся и вдруг все заметили что небо немного посветлело, понимание того что уже вершина придало сил и оптимизма. Вот он долгожданный перевал, устойчивая земля под ногами,  несколько людей, что как-то сразу успокоило- свои!)). Некоторые из них сошли с  вершины горы, но пообщавшись с ними взглядами мы прям как то сразу поняли что смысла подняться выше на 200-300 метров, нет никакого, погода там не измениться, а градиент был ещё более внушительный и всё вокруг выглядело бы так же.

 

    На перевале чувство уверенности, спокойствия и даже безопасности возросло! Горы были внизу, а не прям у тебя перед носом, глазами и руками. Начали появляться красивые пейзажи, много объёма и воздуха, ни каких ограничений — в этот пейзаж мы и направились:)))) Тропинка была уложена камнями, по ощущениям они были странно мягкие, но как оказалось это просто ноги начали трястись от напряжения. Мы остановились немного передохнуть и сделать несколько снимков. После такого зажатого кругозора все озёра казались просто огромными по величине, на некоторых из них могли бы, наверное, плавать небольшие кораблики, лёд  до конца  растаял не всюду, особенно на тех что были выше. Вода переливалась на солнышке разными оттенками синего цвета, этот фрагмент остался в памяти как фотография. Спускаясь  всё ниже  мы встретили сурков, потешные они конечно и свистят постоянно как люди), но и быстрые, поэтому снимок сделать не успели, горным козочкам позировать понравилось больше:).

продолжить чтение